Cities of translators Kyjiw Команда проекту
de ua

Команда проекту

Діна Артеменко (1990 р.)
Беттіна Бах (1965 р.)
Марк Белорусец (1943 г.)
Клаудіа Дате (1971 р.)
Сандра Гетцль (1980 р., Мюнхен)
Поліна Городиська 
Міла Григоренко (1996 р.)
Олеся Камишникова
Ія Ківа (1984 р.) 
Патриція Клобушицьки (1968 р.)
Наталія Лебединцева
Богдан Логвиновський
Сюзанна Махт
Софія Онуфрів (1970 р.)
Таня Родіонова 
Людмила Шнир (1978 р.)
Клаудія Зінніг (*1965)
Ірина Стасюк
Роксоляна Свято (Київ)
Неля Ваховська (1980 р.)
Анна Винниченко

(c) Dmytro Vershynin

Діна Артеменко (1990 р.)

Ми з незалежною Україною майже ровесниці, я на рік старша. Я, як і вона, люблю від душі тужити за минулим, про яке мало що пам’ятаю. Посварити минуле теж люблю. Часом фантазую про майбутнє. З кожним роком частіше зупиняюсь, щоб роздивитись навколо себе. Через фотографію стараюсь побачити теперішнє.

 

(c) Ebba D. Drolshagen

Беттіна Бах (1965 р.)

Виросла двомовною у Німеччині та Франції. Після навчання у паризькій фаховій школі з видавничої справи вивчала іспаністику та науки про культуру в університеті. Спершу працювала вільною коректоркою та лекторкою, з 2002 р. працює перекладачкою, переважно з нідерландської та французької, переклала твори Маренти де Мор, Томмі Вірінга та інших. Цікавиться жіночою та (пост)колоніальною літературою. Займається майстернями та менторингом з художнього перекладу.

Її праці регулярно отримують перекладацькі відзнаки, востаннє - 2019 р. літературна премія Euregio-Schüler за переклад Гуґо Горіо “Король - це я”.

 

Foto: privat

Марк Белорусец (1943 г.)

переводчик с немецкого и украинского, живет в Киеве. Его ереводы стихов и прозы Пауля Целана, Георга Тракля, Юлиана Шуттинга, Эрвина Месмера, Герты Крефтнер, Гюнтера Айха, Манеса Шпербера, Герты Мюллер, Яна Вагнера, Эстер Кински, Драгицы Райчич  и других опубликованы в журналах, сборниках и отдельными изданиями. Лауреат премии Австрийской республики для переводчиков (1998), премия им. Андрея Белого (2008) за книгу "Пауль Целан. Стихотворения. Проза. Письма" (совместно с Татьяной Баскаковой).

 

© Björn Hänssler

Клаудіа Дате (1971 р.)

вивчала перекладознавство (російська та польська мови) і економіку в Ляйпцігу, П’ятигорську та Кракові. Після багаторічного стажування у Казахстані та Україні керувала літературно-перекладацькими та культурними проектами у відділі славістики Тюбінгенського університету. Перекладає з української та російської - Андрія Куркова, Сергія Жадана, Остапа Сливинського, Євгенію Бєлорусець та ін. Керує перекладацькими майстернями. У 2020 р. отримала “Інтернаціональну літературну премію” за переклад книги “Щасливі падіння” Євгенії Бєлорусець (разом із авторкою). В перекладі вона шукає і знаходить зустрічі, відповіді та питання до життя.

 

Foto: privat

Сандра Гетцль (1980 р., Мюнхен)

перекладає художню літературу з арабської, серед інших тексти Раші Абас, Хайтама Ель Вардані, Мохамеда Аль Атара, Кадгема Каньяра, Бушри аль-Мактарі, Арефа Гамзи, Абуда Саеда, Асафа Аласафа і  Райфа Бадаві. А ще вона іноді курує заходи і сама трохи пише. Сандра отримала диплом Master in Visual Culture Studies в Берлінському університеті мистецтв і заснувала групу 10/11, яка займається сучасною арабською літературою, і літературний міні-фестиваль Downtown Spandau Medina.

 

Foto: privat

Поліна Городиська 

кураторка, менеджерка культурних проєктів, незалежна експертка з питань культури та креативних індустрій. Членкиня ініціативної групи «Перекладачів Дії», голова ГО «Український літературний центр».

 

Foto: privat

Міла Григоренко (1996 р.)

закінчила Києво-Могилянську академію за спеціальністю культурологія. Викладає англійську мову. Цікавиться кіно радянського періоду, історією електронної музики та фотографії.

 

(c) Mila Hryhorenko

Олеся Камишникова

“Перекладачка, викладачка й трохи літературознавиця. Працюю переважно з англійською мовою, зокрема, перекладаю нон-фікшн і драматургію. Цікавлюся сучасним театром. Виховую кота. Сподіваюся, що процес перекладу завжди буде асоціюватися в мене з відчуттям пригоди й відкриття нових горизонтів”.

 

Foto: privat

Ія Ківа (1984 р.) 

поетка, перекладачка, членкиня Українського ПЕН. Авторка поетичних збірок «Подальше от рая» (2018) і «Перша сторінка зими» (2018), пише російською та українською. Перекладає українську, польську і білоруську поезію та есеїстику російською та українською мовами. Лауреатка низки міжнародних і українських премій, фестивалів і конкурсів, зокрема міжнародного фестивалю поезії «Емігрантська ліра» (2016), міжнародного поетичного конкурсу «Гайвороння» (2019), премії ім. Юрія Каплана (2013), премії видавництва «Смолоскипа» (2018), перекладацької премії Metaphora (2020). Переможиця II поетичного турніру ім. Нестора Літописця (2019). Її книжка «Перша сторінка зими» отримала спецвідзнаку премії «ЛітАкцент» (2019).

 

(c) Michael Kellner

Патриція Клобушицьки (1968 р.)

Росла двомовною у Німеччині та Франції, вивчала художній переклад у Дюссельдорфі. Після роботи лекторкою у Rowohlt Verlag працює художньою перекладачкою з французької та англійської. Серед інших переклала німецькою Марґеріт Андерсен, Ліну Бен Мгенні, Марі Даррєсек, Луїз де Вільморен та Вільяма Борда.

Регулярно веде Берлінську перекладацьку майстерню. З 2017 р. є Першою головою Спілки німецькомовних перекладач_ок художніх та наукових творів (VdÜ). Співпрацює з різними журі, серед інших з Перекладацькою премією Гельмута М. Брема, з літературною і перекладацькою премією Brücke Berlin та з Німецькою видавничою премією (Deutscher Verlagspreis).

 

Foto: privat

Наталія Лебединцева

кандидат філологічних наук, працює на кафедрі української філології та міжкультурної комунікації Чорноморського національного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв). Цікавиться поетичними практиками, сучасними літературознавчими концепціями та психоаналітичними студіями. Любить багато читати і ще більше - говорити.

 

Foto: privat

Богдан Логвиновський

За освітою режисер театру, але життєві стежки такі непередбачувані, і шлях постійно вимагає змін. Устиг побути режисером-постановником, і режисером монтажу, й режисером на ТБ. На даному етапі мене захоплює створення анімації. Парадоксально, але саме цей вид діяльності містить той баланс між творчою свободою і математичним контролем, до якого я прагнув. Але хто знає, чого чекає далі?

 

Foto: privat

Сюзанна Махт

народилася в Нижній Австрії, 1988-2002 рр. працювала в Австрійському посольстві та  Австрійському зовнішньоторгівельному відомстві Москві, 2005-2021 - в Австрійському зовнішньоекономічному центрі в Києві, нині живе у Відні, перекладає з французької та російської.

 

Foto: privat

Софія Онуфрів (1970 р.)

вивчала германістику та видавничу справу у Львові. Була редакторкою культурологічного часопису "Ї", співорганізаторкою численних німецько-українських культурних проектів. Перекладає усно та письмово з німецької та на німецьку, як керівниця групи та гід-перекладачка супроводжує німецькомовні групи у Львові та Харкові.

 

(с) Oleksandr Popenko

Таня Родіонова 

перекладачка, менеджерка культурних проєктів. У 2013 ініціювала створення перекладацької групи VERBація, у 2017 заснувала та стала директоркою Літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM. Працює в команді Міжнародного фестивалю "Книжковий Арсенал" кураторкою спеціальних програм та проєктів.

 

Foto: privat

Людмила Шнир (1978 р.)

львів’янка за народженням, отримала в Берліні диплом Вільного університету (Master of Arts „Eastern European Studies“). Ще під час навчання почала працювати перекладачем. Після самостійного навчання та державних іспитів це перетворилось на основну професію. Перекладає усно та письмово передусім з німецької на українську, також працює з англійською та російською, є членкинею Німецької спілки конференц-перекладачів.

 

Клаудія Зінніг (*1965)

виросла в Ґоті, 1988 р. отримала диплом з педагогіки, російської та англійської мови, 1992 р. захистила дисертацію з литовської літератури в університеті Ляйпцига. З осені 1989 р. мешкала у Вільнюсі, співзаснувала там Lithuanian Review (англомовну газету литовського руху Sąjūdis) та першу групу з жіночих студій у Вільнюському університеті; 1990 р. працювала у вільно обраному литовському парламенті.

З 1992 р. працює вільною перекладачкою (здебільшого з литовської, а також з англійської та російської, переклала Томаса Венцлову, Йонаса Мекаса, Антанаса Шкему, Ірену Вейсайте та ін.) та літературознавицею.

“У литовській літературі, культурі й історії я знаходжу перетини з українською - розсіяні в просторі й часі, у найрізноманітніших формах…”

 

(c) Vesta Hunchenko

Ірина Стасюк

культурологиня, художниця та дизайнерка. Народилася в Києві, навчалася у Києво-Могилянській академії, живе в передмісті. Частину свого часу приділяє дослідженню міського середовища.

 

(с) Valentyn Kuzan

Роксоляна Свято (Київ)

перекладачка з німецької, англійської та польської мов, літературна критикиня, авторка понад 20 перекладів. Серед її автор_ок Ганс Роберт Яус, Мелінда Надь Абоньї, Марта Гіллерс, Герта Крефтнер, Тімоті Снайдер, Славенка Дракуліч, Януш Корчак та ін.

 

Foto: privat

Неля Ваховська (1980 р.)

Вивчала германістику в Київському лінгвістичному університеті, нині - проект-менеджерка та вільна перекладачка (Мартін Поллак, Йозеф Вінклер, Арно Шмідт, Ервін Мозер та ін.). Вона веде майстерні з художнього перекладу, волонтерить в українській ініціативній групі Translators in Action, веде блог про перекладацькі питання для Goethe Institut Ukraine.

“Мені подобається рефлексивність цієї професії, навіть якщо в її практику закладено трохи консерватизму”.

 

Foto: privat

Анна Винниченко

Sound artist, composer

“Займаюся музикою з 6 років, усвідомила, що можу сама її писати в 16, а потім остаточно в 23. Працюю з відео та експериментальним театром. Мрію писати музику для хорошого кіно та відеоігор. Музику люблю за те, що через 7 нот можна передати неймовірний спектр настроїв, емоцій і створити окремий світ, породжений звуком”.

PDF