Marianna Kijanowska: Babyn Jar. Stimmen. Gedichte.
Übersetzt aus dem Ukrainischen von Claudia Dathe.
Zweisprachige Leseprobe

***

я виживу і стану просто татом

таким як мій або як тато раї

у мене буде пряників багато

я буду татом тато не вмирає

у мене будуть діти я і йоня

і буде два чи три автомобілі

і буде шрам великий на долоні

і голубник і навіть миші білі

і буде мама ніжна і ласкава

із ніжними і теплими руками

я виживу бо я не маю права

померти тут в цій ямі сам без мами

 

***

завелика на мене сорочка тому що не їв

або майже не їв от учора сиділи у злати

в неї ще до війни до усіх тих кривавих боїв

був тайник-погрібець а у ньому родзинки цукати

кілька слоїків з медом дві діжечки повні халви

нині з того лишилася жменька у банці на денці

п’ять родзинок три сушені сливи й п’ять свіч воскових

як належить киянці-єврейці хоч може й вірменці

злата свічку взяла з погрібця і сказала: вони

забирають євреїв аркадія вбили в облаві

я не знаю ховатись куди затопили човни

автоматники скрізь і стріляють то ліві то праві

ми ще довго про щось говорили уже без свічі

я дивився як очі блищали на личку блідому

під вікном автоматники з псами забувши ключі

злата встала тихенько заплакала й вийшла із дому

 

***

забути чи все ж таки ні в ці хвилини останні

боротись за пам'ять чи ні хай згасає хай никне

я ніби завис на годину в своєму вмиранні

я весь перетворююсь в дещо по суті незникне

я був намагався збагнути навіщо жорстокість

безглузда з ударами в спину ці жертви рови ці

страшна безконечна поганьблена зла одинокість

обличчя у наших конвойних не те щоби ниці

скоріше пропиті вони щоби легше вбивати

вливають у себе крім спирту безпам’ятство люте

я думаю жертві простіше мабуть забувати

і жертві простіше в кінці позбуватись отрути

я жертва ми всі в цій колоні однакові в муці

і в кожного досвіди муки і смутки як ріки

у лейбеле маму убили він хоче на руці

уб’ють і мене тож його пригортаю навіки

 

*** 

ich überlebe und werde einfach vater

so wie meiner oder rajas vater

viele lutscher werde ich haben

ich werde vater sein väter sterben nicht

ich werde kinder haben ich und jonja

und zwei wagen oder drei

und an der hand die große narbe

und ein taubenhaus und weiße mäuse

und eine mutter sanft und zärtlich

mit händen sanften und warmen

ich lebe weiter denn ich darf mir nicht erlauben

zu sterben in dieser grube allein ohne mutter

 

***

zu weit ist mir das hemd denn ich habe nichts gegessen

oder fast nichts gestern saßen wir bei slata

schon vorm krieg schon vor all den blutigen kämpfen hatte

sie ein geheimes lager und darin rosinen zitronat

ein paar weckgläser honig zwei fässchen halwa

geblieben ist eine letzte prise auf dem boden im glas

fünf rosinen drei dörrpflaumen eine phonographenwalze

wie es sich gehört für eine kyjiwer jüdin oder armenierin

slata brachte eine kerze aus dem keller und sagte:

sie holen die juden arkadi wurde getötet bei der razzia

ich weiß kein versteck die boote wurden geflutet

überall mpi-männer sie schießen mal nach links mal nach rechts

wir haben noch lange geredet später ohne kerze

ich sah wie ihre augen glühten im bleichen gesicht

unterm fenster empi-männer mit hunden ohne die schlüssel

stand slata auf weinte leise ging aus dem haus

 

***

vergessen oder doch lieber nicht in diesen letzten augenblicken

um erinnerung ringen oder nicht mag sie vergehen mag sie verschwinden

als würde ich für eine stunde in meinem sterben schweben

ich verwandle mich ganz in etwas im grunde nie verschwindendes

ich wollte begreifen wozu die grausamkeit

sinnlose hiebe auf den rücken die opfer die gräben

schreckliche endlose beschämende schlimme einsamkeit

die gesichter unserer bewacher sind nicht richtig boshaft

eher versoffen sind sie dass es sich leichter tötet

schlucken sie außer schnaps rasende besinnungslosigkeit

ich denke vielleicht ist es für das opfer leichter zu vergessen

und für das opfer ist es am ende leichter das gift loszuwerden

ich bin ein opfer wir alle in dieser kolonne sind eins in der qual

und jeden überkommen kummer und qualen wie ströme

lejbeles mutter haben sie getötet er will auf den arm

auch ich werde getötet also umschlinge ich ihn für immer

Marianna Kijanowska: Babyn Jar. Stimmen. Gedichte. Aus dem Ukrainischen von Claudia Dathe. Suhrkamp Verlag, Berlin 2024.